Це кінець. TON, Gram, Павло Дуров. Огляд.

Павло Дуров вийшов з проекту TON (Telegram Open Network) і відхрестився від участі в його подальшій долі. Час згадати початок проекту і що з себе представляє TON, Gram. Ті, хто стежили за проектом вже забули з чого історія починалася. А ті, хто не стежив і не в курсі що це за звір такий. Розповідаємо на пальцях.

Що таке TON і Gram.

TON – система грошових переказів від одного учасника мережі до іншого.

Уявімо ситуацію переказу грошей другу в сусідню країну. Звертаємося до свого банку, співробітник перевіряє умови переведення, відправляє гроші банку-одержувачу, в якому інший співробітник робить те-ж саме. За роботу своїх співробітників, обслуговування клієнта і роботу колл-центру обидва банки забирають свій відсоток, а переказ грошей займає час. А навіщо нам банк? Він гарантує наявність грошей на твоєму рахунку і надійність угоди: в разі проблеми він підтверджує переведення.

Але можна зробити цю операцію швидше без втрати надійності. Та ще й безкоштовно, без договорів, юристів і пересилань контрактів в разі комерційних угод. Заманливо?

Надійність: технологія блокчейн розподіляє інформацію по блокам, розкиданих на комп’ютерах по всьому світу. В кожному блоці підтверджується здійснення конкретної угоди. Вся мережа буде “знати” про переведення та його умови, повернувши гроші в разі обману. Надійність і умови забезпечується самою системою блокчейн.

Швидкість: Mastercard і Visa забезпечують 40-50 тис. переказів в секунду. А Bitcoin і Ethereum 5-15 штук, що і заважає серйозному впровадженню переведенню крипто-валют. TON обіцяв мільйони операцій в секунду, справжню миттєвість.

Наявність грошей на рахунку, гарантії угоди: традиційно цю роль виконують банки, і фізична наявність. Для того, щоб не втикатися в реальні гроші і потрібен Gram – криптовалюта зі стабільним курсом (такі монети називають стейблкоїни), прирівняна до доларів.

Фактично TON – це спосіб грошових переказів, що перевершує традиційний банкінг за всіма статтями. Швидкості, надійності, наявності розумних контрактів, і позбавлений недоліків існуючих криптовалют (битків і ефіру): повільних переведень і відсутність споживачів, крім наркоманів. Телеграм привів би 300 млн. “Легальних” користувачів разом.

Тільки Дуров таке придумав?

Ні. Конкурентів в цій сфері багато. Libra від Фейсбук, Signal, Kakao, Line і безліч проектів поменше. Деяким мессенджерам навіть вдалося реалізувати щось подібне. Проте їх аудиторія настільки мала, що за вузьку групу місцевих гиків проекти не виходять.

Єдиним реальним конкурентом був Facebook. Прямо як з десяток років тому.

Прям як ВК і ФБ, один в один?

Ні, різниця була. Проект Дурова припускав дух “золотих нульових” з анонімністю, приватними даними і доброзичливим інтерфейсом. Передбачалося, що для переведень, оплати і замовлень за допомогою Gram потрібно підтвердити особистість (TON Passport), отримавши “галочку” близько імені користувача. Перевіркою документів займалася б стороння компанія. Ніхто не міг отримати доступ навіть до цього імені, не кажучи вже про забаганки, вік і тд. – всьому, що надає ФБ рекламодавцям для налаштування таргетованої реклами. Дуров хотів схрестити сучасний нам веб 2.0 з його послугами і можливостями (Pay-pal, онлайн-покупки) з форматом милому серцю кожного олдфагів веб 1.0 (анонімність, відсутність реклами), ну і заробити на цьому гроші, само собою.

We-Chat по російськи.

У Китаї схожі функції виконує We-chat, і “експерти в коментарях” з самого анонса TON дорікали Дурову в плагіаті. В We-chat реалізовані функції оплати в месенджері, грошових переказів. По аккаунту можна навіть кордони переходити. Не всі, а тільки кордони всередині Китаю: Гонконг і Макао. Так у Китаю є кордони всередині країни …

В реальності We-Chat забезпечує класичний еквайринг: грошові операції все-одно проводяться банками, які забирають за свої послуги 10% від суми (насправді ми ні в зуб ногою скільки забирають китайські банки, але в Росії рівно стільки). Вся інформація зливається в місцевий аналог КДБ в гірших його традиціях. Так що We-Chat неможливо масштабувати на інші країни. Це чисто китайська іграшка, а застосування блокчейна принципово відрізняє TON від We-Chat.

З моменту анонса TON обростав все новими і новими фічами. Такі як то власні сайти (як в даркнета), розподілена система зберігання інформації (торрент по-нашому) і ще купою всяких функцій, які в підсумку розмили загальну картину і цілі TON, заплутавши користувачів. Зате ми можемо прикинути як Павло бачив проект через 5-10 років, і, власне, до чого йдуть інтернет-проекти: переїзд реального життя в соціальні мережі і месенджери. Там не тільки спілкування і музика. Там і гроші, паспорт, послуги (яндекс-їжа це тільки початок), навіть комерційні договори з торрентами. Те, що зараз розкидано по різних сайтах збереться в розділах в соц. мережах, утворивши “інтернети в Інтернеті”. Це дозволить не скакати по різних майданчиках – так скажуть оптимісти. Песимісти побачать перший крок до фільму “Сурогати” з Брюсом Віллісом.

Це була перша частина матеріалу про TON, у другій частині розповімо про претензії США до Павла, причини закриття проекту і перспективи концепції. Друга частина доступна за посиланням.

Если вы нашли ошибку на сайте, пожалуйста, выделите слово и сообщите нам об этом с помощью комбинации Ctrl+Enter.

Spelling error report

The following text will be sent to our editors: